Олександр Панюта: у пам’яті лишився молодим

З часу трагічної загибелі Панюти Олександра Валерійовича минуло 13 років, та вони не стерли з пам’яті його товаришів спогади про надійного друга, з яким пліч-о-пліч стояли на сторожі правопорядку.

Ранок 22 березня 2005 р. був, здавалося, таким само, як і будь-який інший ранок у його житті. Старший оперуповноважений карного розшуку Корсунь-Шевченківського РВ УМВС Олександр Панюта здав зміну і вже збирався йти додому. Та, отримавши службове завдання, мусив їхати на його виконання разом з напарником.

9.00. Міст, що веде до верстатобудівного заводу. Затримання чоловіка, який підпадав під опис підозрюваного в крадіжці велосипеда. Те, що трапилося потім, ніхто не міг собі уявити і в найжахливішому сні. Дорогою до райвідділу, в службовому авто міліції, чоловік несподівано вистрелив ззаду із обріза мисливської рушниці в голову Олександру Панюті. Той загинув відразу. Його ж напарнику вдалося врятуватися.

Знайти вбивцю було для корсунських міліціянтів справою честі. До його пошуку залучили райвідділи прилеглих районів, а слідство вела обласна прокуратура. Знайшли злочинця через кілька днів у одному з обійсть Деренківця. Опинившись в оточенні, вбивця, розуміючи, що не має виходу, застрелився.

Проводжаючи в останню путь Олександра Панюту, все місто вийшло попрощатися з 36-річним правоохоронцем. «Скорботна колона тихо рухалася з вулиці Чапаєва мостом через Рось, повз те місце, де підступна куля перетяла нитку життя Сашка, до райвідділу, де останню шану віддали йому в почесному караулі колеги. Потім так само тихо, супроводжувана в небесній висі зграєю вороння, процесія рушила на цвинтар…» (Надросся №25 від 30 березня 2005 р.).

Цьогоріч, як і кожного року, до місця загибелі Олександра Панюти прийшли його товариші — колишні працівники карного розшуку райвідділу міліції. Згуртовує їх колишній начальник відділу карного розшуку Олексій Ільченко.

В руках — червоні гвоздики, в очах — смуток. Про свого товариша, який таким молодим відійшов у кращий зі світів, кожен з них згадує лише хороше.

Сергій Рога: «Цього року Сашкові виповнилося б 50. Разом з ним працював з 1993 р. Можу сказати, що він був безвідмовним, з сильним почуттям обов’язку. Ситуація, що трапилася 22 березня, є тому свідченням, на жаль, сумним. Коли його попросили після закінчення зміни допомогти, — не відмовився. Він був професіоналом. Тоді ж саме завдяки пильності і запримітив підозрілого чоловіка. Далі… знаєте».

Павло Калініченко: «Саша був прекрасною людиною, справжнім професіоналом, знався у своїй справі. А ще він був дуже відповідальним. Надійний товариш… Шкода, що таких людей Бог забирає першими».

13 років тому корсунці  із сумом констатували, що своєю смертю Олександр Панюта, можливо, захистив багатьох своїх земляків. Адже злочинець був потенційно небезпечним для тих, хто ходив вулицями міста, — дорослих, школяриків і малючків — не підозрюючи, що у чоловіка, який йде поряд, у звичайнісінькому рюкзаку — заряджена рушниця. Проходячи повз пам’ятник міліціянту біля мосту, що веде до верстатобудівного заводу, пам’ятаймо про це.

Валентина Довгопола

Поширити:
Facebook
Twitter
Google+
http://nadrossya.com/novyny/oleksandr-panyuta-u-pam-yati-lyshyvsya-molodym-7259.html
Email
RSS

Схожі публікації

Залишити коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *