Ризики повторного правопорушення: як їх оцінюють у «Центрі пробації»?

Не так давно в Україні почала діяти нова правова інституція щодо порушників законів – пробація. Пробація призначається особам, які скоїли протиправне діяння, що не відноситься до тяжких злочинів, і передбачає направлення на певний термін засудженого під нагляд працівника служби пробації, який здійснює контроль за його поведінкою. Сьогодні старший інспектор Корсунь-Шевченківського районного сектору філії Державної установи «Центр пробації» в Черкаській області Ірина Хаткова розповідає на сторінках «Надросся» про окремі нюанси роботи служби.

— В нашій роботі важливим напрямком є оцінка ризиків вчинення повторного кримінального правопорушення, — зазначає пані Ірина. — Коли вирок суду набирає законної сили, і правопорушник потрапляє на облік у пробацію, ми проводимо більш розширену оцінку ризиків і потреб. Офіційно вона і називається оцінкою ризиків вчинення повторного правопорушення. Ми аналізуємо сфери життєдіяльності людини, отримуємо додаткову інформацію про неї, розробляємо план індивідуальної роботи. Тобто, крім контролю за виконанням людиною покладених на неї рішенням суду обов’язків, ми надаємо їй консультації і необхідну допомогу з вирішення питань, які впливають на можливий ризик вчинення повторного правопорушення. Це і є  суть пробації: ми не просто контролюємо, а ще й мотивуємо людину до змін, підказуємо, що саме потрібно зробити, і надаємо допомогу, будучи «посередниками» у процесі життєвих змін.

— Якими ж є ці ризики?

— Якщо суд застосував до людини покарання без позбавлення волі, і вона визнала свою провину в суді, — для суду це дуже серйозна обставина. Але бувають ситуації, коли особа в цілому визнає вину, проте незгодна з тим, що її дії заслуговували саме на таке покарання. Це, до речі, один з факторів ризику, який характеризує ставлення людей до вчиненого правопорушення відповідно до їх освітнього, культурного рівня, психологічних особливостей, усвідомлення справедливості тощо. Не всі люди вважають, що, наприклад, відсутність освіти якось впливає на їх життя, і над цим потрібно працювати. Втім, наш інструмент показує: якщо не здійснити вплив на підвищення освіти, то залишиться ризик вчинення повторного правопорушення, тому всі наші методики передбачають наявність навичок спілкування і мотивації.

— Тобто людина має бажати змін та визнати свою провину?

— Звичайно, зміни можуть відбуватися лише тоді, коли людина дійсно буде їх прагнути. Практика свідчить, що ці зміни відбуваються не з перших днів перебування в пробації, адже зазвичай після закінчення розгляду справи в суді і призначення покарання без позбавлення волі у людини створюється враження, що все гаразд. І навіть якщо на етапі судового розгляду вона висловлювала готовність виправлятися, брати участь у програмі, то після вироку психологічно розслабляється. Але тут знову починається робота з мотивацією, і дуже важливо, щоб особа відчула у представнику пробації не працівника правоохоронного органу, а особу, яка, з одного боку, контролює, що відбувається, а з іншого — виступає порадником, до якого варто прислухатися і з яким слід бути більш відвертим, ніж зі слідчим. Насправді це дуже складна річ, і зміни відбуваються саме на тому етапі, коли людина починає вірити, що працівник пробації хоче допомогти.

— Дякуємо за розмову.

 

Поширити:
Facebook
Twitter
Email
RSS

Схожі публікації

Залишити коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *