На полях «АгроРосі»: про сучасні комбайни, погодні «сюрпризи», прогнози аграріїв і не тільки

Спека – аж пекуча: екватор літа. А на полях, втомлених від посушливої погоди, жнива в розпалі. Кипить робота і на нивах квітчанського СТОВ «АгроРось». Не втрачаємо нагоди побачити на власні очі, як збирають дозрілі хліба на ланах достойного модерного господарства, яке за 22 роки на ринку України завоювало гідне місце й заслужений авторитет. Проведемо Вас прямісінько нашими слідами. І повірте, нам є чим Вас здивувати. Тож вперед!

«Збір урожаю ми розпочали 1 липня – не пізно, не рано, а якраз в оптимальний для рослин час. До Іллі, маю підстави сподіватись, як і зазвичай, завершимо. Попри цьогорічні погодні умови, які аж ніяк не стали помічниками жниварів, ми все одно робимо оптимістичні прогнози. Адже для цього в нас є все – трудолюбиві, високопрофесійні люди, інноваційна техніка, віра, сміливість і вміння працювати на полі. Я сам пройшов шлях від тракториста і агронома до власника компанії, тому особливо не віддаляюся від ключових процесів на всіх етапах роботи компанії. Спочатку контролював все самостійно, але потім зрозумів, що потрібно більше довіряти людям. Думаю, на сьогодні нам вдалось створити сильну товариську команду, яка прагне досягнення спільних цілей»

Петро ЄВИЧ,
генеральний директор СТОВ «АгроРось

Як працюється комбайнеру в 35-градусну спеку?

Вирушаємо в епіцентр урожайних робіт. Перед нами відкривається неймовірно красива та патріотична палітра жовтогарячого колосся і волошкових обріїв. Поле – не видно кінця-краю. На 180-гектарній ділянці невтомно збирають і обмолочують пшеницю три комбайни. Мимоволі спадає на думку: як же в такі пекельно-жаркі дні працюється їхнім водіям, якщо після півгодинного перебування на сонці уже в голові паморочиться?

– А в нас у кабіні свій клімат, – ніби прочитавши мої думки, розповідає Петро Івашков, зістрибує з машини на землю і спішить поділитись, – потужний кондиціонер не дасть пропасти в спеку, система навігації JPS є, зручні сидіння. В жнива працюємо зі світанку до пізнього вечора, але ж і про нас як дбають: техніка суперсучасна, умови праці хороші, та й ставлення людяне, розуміюче…

Не витрачаючи багато часу на розмови, молодий комбайнер Петро знову займає звичне місце – і німецький комфортний «CLAAS» зникає за лінією горизонту. Поряд із ним, не поступаючись темпом, обробляють смуги зернових два «українці» – «Дніпро-350». Обмолочене зерно пересипається у вантажівки, які відразу везуть його на тік. І люди, і техніка працюють чітко і злагоджено. А погодні прогнози в цей час «ставлять підніжку» прогнозам урожайності. Та чи впаде показник останньої? Розпитуємо про це у спеціалістів.

Головне надбання господарства – люди

Направляємось у машинно-тракторний парк, аби поспілкуватись із агрономом. Однак там фахівця не застаємо: він-бо вже помчався на поле. Перш ніж метнутись йому навздогін, оглядаємо техніку. Поміж сучасними глянцево-блискучими «Джон Дірами» вирізняється ледь не як раритетний екземпляр старий добрий бульдозер 60-х років випуску.

Директор квітчанського СТОВ «АгроРось» Петро Прохоренко, який гостинно супроводжував нас господарськими угіддями, ностальгічно, з відтінком смутку усміхається: «На цій машині працював Микола Сидоренко. В минулому році він, цінний працівник і добра людина, пішов у життя вічне. Однак трудитись на полях агрофірми продовжують його сини – Іван і Олександр. Хлопці, як то кажуть, живуть на роботі: в парі працюють на потужному комбайні. Та хоч усі хлібороби сповна забезпечені новою технікою, старенькі машини, яких лишилось одиниці, вони жартома називають членами сім’ї, – ладнають і піклуються про них, а при нагоді й долучають до діла».

Погода «краде» урожай, а ми відбираємо назад

Агроном Сергій Харченко вже й на полі. Разом із комбайнерами і водіями вантажівок вже вкотре міряють ниву ногами, щось палко обговорюють, і сонце їм – не завада.

– Які культури збирали першими? – запитуємо в заклопотаного аграрія.

– Першим був озимий ріпак, потім – горох, ярий ячмінь, озима пшениця… І все в нас йде добре, та погода постійно хоче «вкрасти» урожай. Згадайте, якою була весна? Дощова і прохолодна. Отож, рослини озимі і ранні ярі зернові розвивались в складних умовах, всі інші – в оптимальних. Після такої весни різко вдарила спека. Наслідки очевидні: в ріпаку, наприклад, стручок вже сухий, а вологість насінини – 12% (при нормі 7%).

Як пояснив спеціаліст, уникнути недобору урожаю того ж ріпаку вдалось. Перш за все, його зібрали в найбільш сприятливий час, а потім ще й відправили на досушування (у 2015 році «АгроРось» запустила сучасний зерносушильний комплекс).

Що ж, у кожного товариства є своя планка. «АгроРось» поставила її для себе дуже високо. І жодні обставини не здатні змусити її понизити. Компанія рік за кором стає рекордсменом по урожайності – зі стабільністю, яку не так легко зустріти в нинішні дні. Бо те, що насправді вартісне, не може змитись жодними дощами чи висушитись сонцем… Воно ж-бо – живе, щире і справжнє.

P.S. Завершальний етап урожайних робіт – не за горами. Нинішній заклопотаний настрій працівників невдовзі зміниться тріумфально-святковим. Вже й генеральний директор компанії Петро Євич ділиться своїм, сокровенним: «Для мене сільське господарство – в першу чергу, справа, що приносить глибоке моральне задоволення. Коли зерно сиплеться з бункера в машину, нагріте сонцем, воно по-особливому пахне. Для мене це – відчуття фіналу великої роботи, як урочистий марш, як мить досягнення високої цілі».

Олена МАРЧИК.

Поширити:
Facebook
Twitter
Email
RSS

Схожі публікації

Залишити коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *