Сидорівчанин Леонід Луценко: «Я хочу, щоб в селі було модно не по барах ходити, а в спортзал»

Неподалік від сільської школи у Сидорівці вже третій рік поспіль діє спортивний клуб «Олімп», долею якого опікується місцевий житель Леонід Луценко. І діти, і дорослі тут займаються боксом, грають у настільний теніс та спортивний більярд. А кожної п’ятниці активний селянин тренує місцеву збірну з волейболу в спортивному залі школи.

Сільський спорт нині незаслужено відкинутий на периферію уваги, – ділиться міркуваннями Леонід Луценко. – І щоб хоч якось облаштувати спортклуб, я «стягував» звідусіль все, що тільки міг. Ремонт у приміщенні робився, в основному, своїми силами, більярдний стіл «притягнув» аж із Щербашинців Богуславського району, боксерські груші, рукавички, тенісний стіл, турнік та волейбольні м’ячі закупила сільська рада. І вже коли молодь відчула смак спортивного дозвілля, на очах почала змінюватися психологія її мислення.

Все більше людей почало відвідувати тренування з волейболу, а світло в «Олімпі» стало горіти до пізньої ночі. Молодь із сусідніх сіл, як випадає така можливість, також приїжджає у Сидорівку в спортклуб. Тенденцію до зростання кількості відвідувачів Леонід Іванович сприймає як власну перемогу: «Якщо людям це потрібно, тоді мої старання недаремні. Для чого я брався за справу, на яку витрачаю тепер стільки часу і зусиль? Бо глянув якось-то на своїх онуків, дев’ятикласника та першокласника, і замислився: чим їм займатися у селі після уроків? Адже вулиця вулицею, але, крім ігор на свіжому повітрі, має бути мотивація до занять спортом у вигляді участі в змаганнях, спортивній конкуренції, перемог…»

Так, 13 березня тренер повіз свою збірну на змагання з волейболу, підтягування та настільного тенісу до Богуслава. Власне, в цьому місті Леонід Луценко працює майстром виробничого навчання у профтехучилищі, готує майбутніх автослюсарів. На роботу із рідної Сидорівки їздити доводиться 25 км, але не вважає це проблемою, бо роботу свою любить. Отож, вихованців-другокурсників він звів у командному двобої із сидорівськими волейболістами-школярами. І що б ви подумали? Сільська збірна не підвела! У волейболі виборола перемогу, у підтягуванні – також, а от у настільному тенісі зіграла із суперником в нічию.

Сільському спорту, каже пан Леонід, дуже потрібна фінансова підмога. Сподівається, що знайдеться «копійка» у бюджеті громади, звідки вже виділялися кошти на спортінвентар, а також звертатиметься до спонсорів. Та, попри деякі незреалізовані плани, сидорівчанин налаштований оптимістично:

«Моя мрія – проста і досяжна. Я хочу, щоб в селі було модно не по барах ходити, а в спортзал. Хочу, щоб сільським дітям заняття спортом були такі ж доступні, які і міським. А може, наступного разу, коли ми з вами зустрінемося, я розповідатиму про тренажери в «Олімпі», про які вже давно собі намріяв і навіть кожному з них підібрав своє місце».

Олена МАРЧИК

Поширити:
Facebook
Twitter
Google+
http://nadrossya.com/novyny/sydorivchanyn-leonid-lutsenko-ya-hochu-shhob-v-seli-bulo-modno-ne-po-barah-hodyty-a-v-sportzal-7262.html
Email
RSS

Схожі публікації

2 коментарів

  1. Наталія

    Шановна, редакція та пані Олено Марчик!!! Цікавить питання: Чи перевіряєте ви достовірність інформації? А саме стосовно спортклубу “Олімп” в селі Сидорівка про який розповідав Леонід Луценко, про світло до пізньої ночі, про те як він все “стягував” і який він патріот рідного села”. За останні три роки так званий спортклуб жодного разу не відкривався для дітей села окрім тих випадків коли онук- дев’ятикласник ходив туди грати в теніс ( бо більше нічого немає). Тож зрозуміло, що шановному Леоніду Івановичу окрім піару дуже і напевно головне потрібна “ФІНансова підтримка, адже без неї і робити нічого не хочеться, тільки ходити і просити, всі дайте, бо внуку ніде грати (що це я, “ЦЕ Ж ДЛЯ СЕЛА!!!). І чому, якщо завдяки йому в селі діє спорткомплекс “Олімп” в статті немає жодного фото оцього супер класного приміщення, чому про це не пишуть інші мешканці села. Прохання перш ніж писати такі відгуки про діяльність місцевого депутата не полініться навідатися в село та подивитися все на власні очі, а не писати аби було! З повагою, мешканка села Сидорівка.

    Відповісти

Залишити коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *