15.7 C
Korsun'-Shevchenkivs'kyy
03 Червня, Середа

На війні він подорослішав на ціле життя

АКТУАЛЬНО

Правоохоронці Корсунщини привітали підопічних з Днем захисту дітей

Міжнародний день захисту дітей — це не лише веселе дитяче свято, а й нагадування суспільству про необхідність захищати права...

Перший англомовний табір стартував у Корсуні: програма, команда, дати наступних змін

Перший англомовний табір «Diamond Camp» вочевидь стане найкрутішим навчально-розважальним проектом для школярів нашого міста цього літа. Креативна програма із...

Cпортклуб J.E.M запускає спектр напрямків сучасних тренувань без вікових обмежень

Найважче – почати. Забути про упередження – «не в моєму віці», «не з моїм графіком»… Насправді ж багатьом із...
Avatar
Надросся
Надросся Online - інтернет-ресурс громадсько-політичної газети Корсунь-Шевченківщини "Надросся". Лише свіжі та актуальні новини району, розгляд проблемних питань в суспільному житті, приватні оголошення, корисні поради, привітання та багато іншого.

Йому всього 23, але в його вдумливому погляді відчувається важезний тягар думок і життєвих потрясінь. Його ровесники здобувають освіту, шукають роботу, наречених або ж просто пригод, а він обрав шлях інший. Володимир Філіп, наш земляк із Сидорівки, воює в зоні АТО – в районі Авдіївки.

На війні він подорослішав на ціле життя, Надросся OnlineЙого вибір, звісно, став непростим для сприйняття батьків. Мама Василина Іванівна та батько, інвалід І групи Василь Миколайович виховують п’ятеро дітей і бережуть кожного, як зіницю ока. Наймолодшому – 11, і він живе в селі разом із мамою й татом, іще двоє їхніх доньок і один син «зачепилися» в Києва, однак в Сидорівку їздять частенько. А от середній – Володя – розпорядився своєю долею так, як підказувало серце: з червня 2016-го відправився служити на Донеччину. І нині, коли звідусіль чуються розповіді про розчарованих військових та занепад бойового духу, на заперечення їм хочу слово в слово процитувати свого співрозмовника:

– Я завжди хотів пройти цей шлях. Я хочу цього і зараз, коли позаду – рік моєї війни. Так, бувало непросто. Були фронтові пайки, які неможливо їсти. Військову форму привозили з таким запізненням, та й без мого розміру, що купував її за власні кошти (750 грн – ред.). «Накривали» наш дивізіон, спалювали машини. А наприкінці березня в нашому ж дивізіоні загинуло двоє хлопців. Одного з них Ви, мабуть, знаєте – Олексія … зі Стеблева. Це – війна, і вона вимагає плати. Треба це зрозуміти. Тому всі біди й невдачі мене не зупиняють, а навпаки – породжують нестримне бажання йти далі, йти до кінця. Попри все, вірю, що він буде для нас переможним.

На війні він подорослішав на ціле життя, Надросся OnlineА почалася контрактна служба Володимира у 72-ій ОМБР із навчань у «Десні» на Чернігівщині. Військових навиків і практичних порад, зізнається, там він майже не отримав. Бо війна все одно диктує свої правила. «Захочеш вижити – навчишся», – не раз, здавалось тоді, цинічно говорив йому інструктор на навчаннях. А воно, врешті, так і склалося.

Навчився. І не лише в боях, а й завдяки… книгам. Брав спеціальну літературу і детально вивчав, з чого складається бойова машина, як вона працює, ремонтується тощо. Відтак із оператора-навідника став командиром бойової машини ЗРК (а ще суміжно – головним сержантом взводу). І зараз Володя Філіп з усмішкою розповідає, що свого часу здобув у Шполі спеціальність кухаря. Готувати вміє і любить, але це, вважає, – хороша професія для мирного часу, а сьогодні він більш потрібен в зоні АТО. Коренастий, сильний, мислячий – таких чоловіків наша армія насправді потребує. А він з головою поринув у вир життя, позбавленого звичайних юнацьких турбот і розваг. Свідомо оголосив себе учасником війни – досі неоголошеної.

Але Володимир якось не по-молодечому розсудливо сприймає свою службу: жодних тобі скарг чи прирікань. Навпаки – концентрує увагу на позитивному, висловлює відвертий захват своїм командиром («Мені пощастило: є в кого вчитися!»), а найтеплішим словом відгукується про волонтерів. «Волонтерська група Корсунщини», – із вдячністю говорить Володя, – як рідним дітям, привозить нам домашні ситні страви, випічку. І ми відчуваємо себе потрібними».

На війні він подорослішав на ціле життя, Надросся OnlineА їм так потрібна турбота… Бо вони, вчорашні діти, хоч і призвичаїлися до канонад та армійських реалій, але, повірте, не забули про тихий спокій та затишок свого домашнього гніздечка. Таке ж випробування випало і на долю Володимира. На війні він подорослішав на ціле життя, але все одно залишився дитиною для своїх батьків, їхнім синочком, якому нині так бракує тепла. Якому пече війна і, як повітря, потрібен мир.

- Реклама -

КОМЕНТУВАТИ

Введіть свій коментар!
Введіть своє ім'я

- Реклама -

ОСТАННІ ПУБЛІКАЦІЇ

Правоохоронці Корсунщини привітали підопічних з Днем захисту дітей

Міжнародний день захисту дітей — це не лише веселе дитяче свято, а й нагадування суспільству про необхідність захищати права...

Перший англомовний табір стартував у Корсуні: програма, команда, дати наступних змін

Перший англомовний табір «Diamond Camp» вочевидь стане найкрутішим навчально-розважальним проектом для школярів нашого міста цього літа. Креативна програма із опановування іноземної мови + цікаві...

Cпортклуб J.E.M запускає спектр напрямків сучасних тренувань без вікових обмежень

Найважче – почати. Забути про упередження – «не в моєму віці», «не з моїм графіком»… Насправді ж багатьом із нас не вистачає щонайменше віри...

Наука онлайн: особливості роботи фахового коледжу в умовах карантину

Традиційно наприкінці кожного навчального року в Корсунь-Шевченківському педагогічному коледжі вирує насичене життя: студенти проходять підсумкові заняття та здають екзамени. Проте нині все докорінно змінилося:...

Ревізор у ЦРЛ. Що Гура підняв «на гора» — свій рейтинг чи реальні проблеми Корсунь-Шевченківської лікарні?

Блогер Антон Гура на своїй сторінці у Facebook 26 травня виклав стрім-відео про свій візит у Корсунь-Шевченківську центральну районну лікарню. Антон Гура відомий тим,...
- реклама -

СХОЖІ ПУБЛІКАЦІЇ

- Реклама -