ДИСКУСІЙНИЙ КЛУБ: “Безпритульні тварини в місті. Що можемо зробити зараз?”

Ми бачимо на вулицях Корсуня тварин щодня. Собаки прогулюються біля магазинів, на центральній площі, на автостанції, в мікрорайоні і в безлічі інших місць. На перший погляд, усі тварини неагресивні і навіть милі. Але ми не знаємо, в який момент ми можемо стати їх жертвами.

За даними санітарно-епідеміологічної служби протягом цього року зареєстровано 58 випадків покусів людей собаками. Агресія тварин породжує у відповідь агресію людей, і тоді собаки стають жертвами різних догхантерів.

Корсунські соцмережі рясніють постами про випадки не дуже приємних зустрічей із цими тваринами.

Сергій Рєзнік: «В «сучасному місті Корсунь» знову почався (чи ще продовжується) «собачий сезон»? Щойно, йдучи з роботи, проходячи повз кав’ярню «Лате» був зненацька атакований шалено лаючою псиною, яка недвозначно намірювалася до моїх ніг… Довелося витрачати час і нерви, щоб доводити цій псині (чи скаженій? Не знаю…), що звичайних мирних перехожих зачіпати є дуже негарно… В мене є питання до міської влади: чи є це нормально для Корсуня?»

Олексій Фурса: «Я колись це питання піднімав, теж був інцидент біля універмагу… Так що звикайте – тут собаки священні. Вони вас кусають, а ви не звертайте уваги».

Лідія Пшенична: «Ви знаєте, у нашому місті це проблема. Коли в центрі міста собаки можуть напасти на людину, то що говорить про периферію. За лікарнею, біля цвинтаря собаки бігають тічками, і дійсно страшно проходити. Мені довелося якось чекати, поки буде проїжджати машина. Добре, що водій зупинився і відігнав. І не говоріть, що вони не чіпають. Собака є собака. Ще раз наголошую – це є проблема».

Ті, хто сам став жертвою інцидентів за участю собак, агітують за негайне вилучення тварин із вулиць. Інші стоять на боці захисників тварин і закликають до гуманного поводження з безпритульними собаками. Але всі без винятку говорять про те, що проблема існує і її потрібно вирішувати.

То боятися чи не боятися корсунцям братів наших менших, які бігають вулицями міста? І що потрібно робити, щоб бродячим собакам у Корсуні був забезпечений належний догляд?

Це питання ми поставили на обговорення у дискусійному клубі «Надросся», який провели 7 листопада. Участь в засіданні взяли: заступник міського голови Павло Гладкий, депутати міськради Наталія Семоненко, Анатолій Безуглий, Олексій Альбін, начальник КП ВЖ РЕУ Олександр Шкребтій, головний лікар ЦРЛ Віктор Завертайло, працівники ветеринарного центру «Айболіт» Спартак Войтик і Павло Стегній, директор благодійної організації «Життя» Оксана Савіцька, жителька міста Віра Півень, а також команда представників проекту ОБСЄ на підтримку медіа – Марина Безкоровайна, Олена Сас, Світлана Жабьюк, Тарас Яценко і журналісти Медіа-центру «Надросся».

Разом ми спробували проаналізувати ефективність реалізації міської «Програми регулювання чисельності безпритульних тварин в м. Корсуні-Шевченківському, селах Гарбузині та Саморідні гуманними методами на 2018-2020 роки», а також визначити додаткові шляхи вирішення цієї однієї із конфліктних проблем нашої міської громади.

В центрі обговорення були такі наріжні питання, як утворення притулку для тварин та благодійного фонду на забезпечення їх утримання, дії влади для вирішення цих питань, волонтерська діяльність на користь безпритульних тварин та залучення до цієї роботи громадськості і керівництва суміжних з містом ОТГ.

Чимало спікерів висловилися за необхідність прийняття відповідного закону, який би передбачав покарання для безвідповідальних господарів собак за їх неналежне утримання. Звернули увагу й на таку «гілку» загальної проблеми, як поширення сказу посередництвом бродячих тварин.

Корисним досвідом поділилася Ірина Шевченко, менеджер з прилаштування тварин Львівського комунального підприємства «Лев», яка була на зв’язку посередництвом скапу. Говорили і про досвід Черкащини та Польщі.

Цікава, ґрунтовна, насичена фактами і пропозиціями дискусія допомогла напрацювати кілька конструктивних рішень і завдань для вирішення проблеми бродячих собак на вулицях Корсуня. Зокрема, міській раді — більш ефективно проводити просвітницьку роботу серед школярів, налагодити співпрацю з державною ветлікарнею в плані реалізації міської програми регулювання чисельності безпритульних тварин, вивчити можливість утворення в місті розподільника для бродячих собак та залучення на виконання цього завдання грантових коштів. Небайдужі громадяни зі свого боку можуть ефективно долучитися до спільної справи на підтримку тварин, що потребують допомоги, створивши громадську організацію, благодійний фонд, спеціалізований сайт, який пропагуватиме влаштування тварин до нових господарів, тощо.

Сподіватимемось, що за сказаним ми вже в наступному році побачимо і реальні справи.

Пропонуємо до уваги наших читачів окремі тези з виступів спікерів дискусії.

Віктор Завертайло, головний лікар ЦРЛ: «Ми немало стикаємось із випадками покусів тваринами. Як правило, людей переважно кусають домашні тварини, і ці покуси спровоковані. Причини – недогляд або ж люди дражнять тварин. Тварина просто так не кусає. Тому якщо з котами, собаками поводитись нормально, доглядати за ними, ця проблема не стоятиме так гостро».

Олег Ляш, головний лікар Корсунь-Шевченківської державної районної лікарні ветеринарної медицини: «Сказ – особливо небезпечне для людей захворювання. Бродяча тварина, яка є бездоглядною, – не щеплюється від сказу, тому є потенційно небезпечною. Сьогодні питання бродячих тварин дуже актуальне. На жаль, ми не в змозі їх ні відловлювати, ні контролювати чисельність, оскільки не маємо належного обладнання. Не маємо і повноважень карати власників тварин за недогляд. Хочеться, щоб був прийнятий закон, за яким господарі будуть нести відповідальність за тварину. Вони повинні будуть доставити тварину для проведення огляду, щеплення, чіпування і занесення в реєстр. А за невиконання цих обов’язків ми вже зможемо притягнути власника до покарання, зокрема накласти штраф».

Спартак Войтик, ветлікар ветеринарного центру «Айболіт»: «Мене особливо турбує питання агресії тварин на вулицях. Вирахувати агресивну тварину серед інших дуже складно, але тільки контролюючи агресію, ми зможемо змінити і ставлення людей до бродячих собак. Як це зробити – треба почати хоча б із розподільника. Якщо собака примусово відловлена, вона повинна бути доставлена в розподільник, де вже вирішуватимуть, що з нею робити далі: або направити на стерилізацію, або, якщо це агресивна собака, вирішувати її долю.  Багато собак потрапляють на вулицю від господарів. Тому важливо також проводити тотальну ідентифікацію тварин – вживлювати їм під шкіру чіп: тоді якщо собаку вловили на вулиці, то по чіпу можна зразу вирахувати, чия це собака, і накласти на господаря штраф та змусити забрати тварину».

Олександр Шкребтій, начальник КП «ВЖ РЕУ»: «Категорично обурений позицією держави у цій ситуації, тому що вона просто скинула все це на місцевий рівень, місцевий бюджет, місцевих людей. І виходить, що ми на місцевому рівні шукаємо, хто тут буде винний, або що нам взагалі робити. В цьому році в місті з’явилася відповідна програма, за якою виділили 50 тисяч гривень. З цих коштів на даний момент ми освоїли 30 тисяч, на які простерилізовано 29 собак. Для цього наймали в Черкасах спеціаліста з відлову тварин, виловлених собак відправляли в центр «Айболіт», де їх стерилізували, щепили від сказу. Попередньо спробували виявити всіх безпритульних собак, і нарахували приблизно 40. Але ця інформація може щодня змінюватися, тому цифра дуже приблизна. Зараз буде проводитися черговий відлов і стерилізація. Але постає питання: ми собак відловили, простерилізували, щепили від сказу, добу їх протримали, а потім куди їх дівати? І тоді доводиться знову випускати їх на вулицю, бо немає де утримувати. Отже треба шукати альтернативу».

Віра Півень, жителька м. Корсуня-Шевченківського: «Я кожен день бачу бездомних, викинутих напризволяще тварин. Наше суспільство деградує. А ставлення до тварин відображає рівень свідомості людей. Я годую собак і підтримую їх, бо тварини так само, як і люди, мають право на їжу, на життя. Ставлення до тварин відображається і на нашому ставленні один до одного».

Наталія Семоненко, голова постійної комісії з питань соціально-економічного розвитку, планування бюджету та фінансів Корсунь-Шевченківської міської ради: «Потрібно розробляти програму не тільки щодо регулювання чисельності тварин, бо скільки б ми їх не стерилізували, вони все одно будуть наповнювати місто. Треба думати і про створення служби порятунку тварин. На жаль, місто, маючи такий скромний бюджет, не може дозволити собі утримувати повноцінний притулок. Тому потрібно шукати інші шляхи фінансування, запозичувати досвід сусідніх міст. Ми зобов’язуємося в наступному році знову виділити кошти на програму – на стерилізацію безпритульних тварин. Але наше завдання – поглибити і розширити формат цієї роботи. І тут уже справа до громадськості. Нам потрібні волонтери, які допомагатимуть утримувати цих тварин, роздаватимуть їх людям, створюватимуть сайт. Також дуже потрібно вести роз’яснювальну роботу, і  почати її з дітей, — у школах, педагогічному коледжі проводити благодійні акції, зустрічі, лекції. Важливо насамперед змінити громадську свідомість».

Павло Стегній, директор ветеринарного центру «Айболіт»: «Ми щомісяця витрачаємо 3-3,5 тис. гривень власних коштів на лікування, надання притулку, їжі бездомним тваринам. Спробували збирати благодійні кошти на лікування цих тварин, але ніхто не перерахував і копійки. Можливо, треба створювати сайт підтримки чи благодійний фонд і в цьому залучити до співпраці також державну ветеринарну лікарню».

Оксана Савіцька, директор благодійної організації «Життя», м. Черкаси: «Навіть якщо забрати всіх тварин з вулиць – все одно несвідомі громадяни підкинуть нових, а забирати їх ніхто не хоче. Тому потрібно підвищувати загальний рівень свідомості людей, потрібна просвіта. Починати треба з виховання в школах. Ми вже домовилися з департаментом освіти облдержадміністрації і будемо запроваджувати в школах уроки доброти».

Анатолій Безуглий, депутат міської ради: «На жаль, нікого не карають за жорстоку поведінку з тваринами. Інакше ситуація була б зовсім іншою. Я думаю, що міська рада повинна знову повернутися до цієї програми, і треба виділяти на неї більше коштів. Друге – треба вирішувати питання про розподільник. Можна вивчити це питання з орієнтуванням на державну ветеринарну лікарню. Також треба організовувати волонтерів і допомагати їм, адже ці люди роблять добро з власної волі і допомагають нашому суспільству».

Схожі публікації

Залишити коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *