27.3 C
Korsun'-Shevchenkivs'kyy
04 Серпня, Вівторок

Олександр Гресько: «Чим більше на війні боїшся, тим частіше помиляєшся»

АКТУАЛЬНО

Новозбудована сучасна амбулаторія запрацювала у Набутівській ОТГ

У Набутівській ОТГ відчинила двері для пацієнтів нова амбулаторія загальної практики – сімейної медицини. Збудували її «з нуля», дотримуючись...

Час не лікує: сьогодні – шості роковини з дня загибелі Сергія Білоушенка

27 липня 2014 року. До цього дня вогневі російсько-української війни не вдавалося спопелити життя жодного із наших земляків-воїнів. Та...

Лікарня у Корсуні чи Звенигородці? Де надалі лікуватися жителям частини Корсунщини

Постанова Уряду «Про утворення і ліквідацію районів», відповідно до якої частина Корсунщини буде віднесена до Звенигородського району, викликала в...
Надросся
Надросся
Надросся Online - інтернет-ресурс громадсько-політичної газети Корсунь-Шевченківщини "Надросся". Лише свіжі та актуальні новини району, розгляд проблемних питань в суспільному житті, приватні оголошення, корисні поради, привітання та багато іншого.

Олександр Гресько: «Чим більше на війні боїшся, тим частіше помиляєшся», Надросся OnlineВійну на Сході України Олександр Гресько називає школою життя, правда, з жорсткими правилами і суворими вчителями. Майже рік слюсар-електрик тваринницької філії «Возз’єднання» сільськогосподарського підприємства «Урожай», що в Ситниках, ніс військову службу на передовій. Демобілізація мала бути за місяць. Проте через осколкове поранення ока солдат потрапив на лікарняне ліжко. Та, каже, якби не старий дуб, то, може, і не побачив би дому.

  • Ми з напарником якраз обходили територію. Колиглядь, щось над нами пролетіло, уповільнило рух і стукнулося об дерево. Враз впало на землю і, розірвавшись, в усі боки розлетілося осколками. Товариша мого не зачепило, бо далі стояв, а мені лівий бік посікло. Каска і бронежилет захистили тіло, як могли. В оці враз потемніло. Я рукою тернув обличчя і відчув, що по щоці потекло щось липке і гаряче, – пригадує подробиці свого поранення Олександр Гресько і знімає з шиї хрестика. Каже, що такі перед самим відправленням на передову батюшка роздавав усім бійцям. Хлопець і собі взяв. Відтоді не знімав з себе. Вірить, що Бог таким чином зберіг йому життя, яке після поранення почав цінувати ще більше.

Разом із хрестиком на шиї носить мідний медальйон з викарбуваним «Ніхто, крім нас!» Це, пояснює, для підтримки бойового духу потрібно, бо вважає, що ті, хто воював на передовій, побували в самому пеклі. Адже протистояти доводилося не просто сепаратистам, а досвідченим і професійно підготовленим бійцям, які відстежать ціль в будь-якому місці і в будь-який час доби. Проте й таким висококласним стрілкам наші хлопці не раз фору давали.

  • Останнє місце дислокації – дачне селище поблизу Авдіївки. Команда була – витіснити ворога, який цілодобово вів стрілянину. Тільки вдень так би мовити «кошмарив» по наших позиціях, тобто стріляв всліпу, щоб тримати нас в постійній психологічній напрузі. А вночі, особливо з опівночі до четвертої ранку, стріляли на поразку. До хат як прикриття ми добиралися «норами», саморобними підземними ходами, але й там небезпечно було, бо вдень постійно літаєбезпілотник, навіть у вікно бліндажа заглядає. Правда, він орієнтується на скупчення рацій і мобільних телефонів. Як тільки зафіксував активність роботи цих приладів, одразу сепаратисти там мінометне пекло влаштовують, – розповідає подробиці перебування в АТО Олександр Гресько. – Але чим більше на війні боїшся, тим частіше помиляєшся. А помилки на передовій обходяться дорого.

Проте, переконаний, не можна сприймати війну на Сході однобоко, адже це не лише ворог, а й мирне населення з його життям, потребами і звичками. Були якось потоваришували з дідусем, який часто пригощав хлопців свіжими яйцями та медом. Він неподалік города тримав.

  • Було, починається мінометний обстріл, а дід городину поле. Гукаємо до нього: «Діду, тікайте!» А він спокійно сапу на плече і почимчикував по полю, – додає. – Жіночок місцевих тушонкою і згущенкою нашою пригощали, то вони нам гороху молодого за це приносили. Жуєш його і дім згадуєш, дитинство, друзів.

Нині Олександр Гресько проходить курс реабілітації в Білоцерківському військовому госпіталі. Сподівається на одужання і повернення на роботу. Вдячний «Урожаю» за благодійну допомогу на лікування.На війну, каже, більше не хоче. Хоча, зізнається, часто спливає в пам’яті викарбуване на його медальйоні «Ніхто, крім нас!»

Наталія Каузак

- Реклама -

КОМЕНТУВАТИ

Введіть свій коментар!
Введіть своє ім'я

- Реклама -

ОСТАННІ ПУБЛІКАЦІЇ

Новозбудована сучасна амбулаторія запрацювала у Набутівській ОТГ

У Набутівській ОТГ відчинила двері для пацієнтів нова амбулаторія загальної практики – сімейної медицини. Збудували її «з нуля», дотримуючись...

Час не лікує: сьогодні – шості роковини з дня загибелі Сергія Білоушенка

27 липня 2014 року. До цього дня вогневі російсько-української війни не вдавалося спопелити життя жодного із наших земляків-воїнів. Та ця дата стала трагічною. Шість...

Лікарня у Корсуні чи Звенигородці? Де надалі лікуватися жителям частини Корсунщини

Постанова Уряду «Про утворення і ліквідацію районів», відповідно до якої частина Корсунщини буде віднесена до Звенигородського району, викликала в населення чимало запитань, одне з...

В Україні ліквідували майже 500 районів. Корсунь-Шевченківський район – в їх числі

17 липня Верховна Рада України прийняла Постанову № 3650 «Про утворення та ліквідацію районів». Згідно з документом, тепер в Україні буде 136 районів замість...

У Корсуні-Шевченківському чоловік заради машини розсік сокирою голову її власнику

1.07.2020 року до Корсунь-Шевченківського відділення поліції надійшло повідомлення, про те, що в м. Корсуні-Шевченківському неподалік від залізничної станції за місцем проживання вбито 60-річного місцевого...
- реклама -

СХОЖІ ПУБЛІКАЦІЇ

- Реклама -